"Можливо, не тепер? Все-таки діти", – сказав Дракон, 

дивлячись на меч Ланселота.

- "Ні. Тепер", – відмовив Ланселот.

(З фільму "Вбити дракона")

В Україні існує лише один вид ксенофобії – українофобія. Тому істерична реакція проросійських політиків щодо акцій Всеукраїнського об'єднання "Свобода" з нагоди Міжнародного дня рідної мови не викликає подиву. Партія регіонів, яка представляє інтереси Кремля в Україні, та її сателіти чітко визначили свої позиції щодо наступу на все українське. Основний удар своєї діяльності вони спрямували проти української мови, намагаючись будь-яким способом закріпити за російською статус панівної.

Московські подножки намагаються надати мові російської національної меншини привілейованого статусу в діловодстві та судочинстві, зробити російську мову регіональною, згодом – офіційною, щоб, зрештою, обернути її на державну. Речниками цих ідей виступають як відомі українофоби типу нардепа-регіонала Колесніченка, так і "нові патріоти" типу Тігіпка.

Новим етапом у тотальній боротьбі українофобів з українською мовою стало звернення нардепа-регіонала Вадима Колесніченка до Генерального прокурора України з вимогою притягнути мовознавця, депутата Львівської обласної ради від ВО "Свобода", лавреата премій ім. О. Гірника та Б. Грінченка, доцента кафедри української мови Національного університету "Львівська політехніка" Ірину Фаріон до кримінальної відповідальності за статтею 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії". На думку одіозного співця сепаратистів (нагадаємо, що цей українофоб назвав "справжніми патріотами" учасників сепаратистського з'їзду в Сіверськодонецьку, які 2004 року створювали так званий ПІСУАР), – Ірина Фаріон "дискримінує дітей за мовною і національною ознакою". Неадекватну оцінку Колесніченка викликала акція "Утверджуймо державну мову!", яку провела "Свобода" 19 лютого 2010 року у львівському дитячому садочку N67 (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013818/). Очевидно, нардеп-регіонал солідарний з тьотею Мотею з "Мини Мазайла", якій "прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной".

Ми усвідомлюємо, що потуги українофобів засудити мовознавця є лише першою ластівкою у їхньому наступі на українську мову та права української Нації. Слід очікувати ухвалення лавини антиукраїнських актів, які перебувають поза рамками Конституції та моралі.

Наприклад, так званий законопроект "Про заборону реабілітації й героїзації фашистських колабораціоністів 1933-1945 рр.", зареєстрований 15 січня 2010 року все тим же Вадимом Колесніченком. Цей сумнозвісний нардеп-регіонал назвав поплічниками нацистів увесь український національно-визвольний рух, зокрема Українську Повстанську Армію. І чхати йому на те, що факти свідчать про протилежне, що під час Нюрнберзького процесу, попри на наполягання Кремля, розгляд питання про співпрацю УПА з німецькими окупантами відхилили у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів. Вадим Колесніченко також є автором серії законопроектів, якими пропонує запровадити російську мову в різних галузях судочинства, а також зобов'язати службовців органів місцевого самоврядування знати відсутні у Конституції регіональні мови і мови національних меншин.

Приклад антиукраїнської діяльності лише одного члена Партії регіонів – звісно, краплина в морі українофобії, яке розлилося по Україні. Проте, якщо вчора українофоби діяли під личиною захисників прав громадян, використовуючи як димову завісу спотворений текст "Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", за якою ховали тотальну окупацію українського інформаційного простору та реальну русифікацію всіх сфер українського життя, то сьогодні маски скинуто і нищення української мови та її носіїв набуває відвертого характеру.

Не дивно, що під прицілом українофобів опинилася саме член Політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон. Її безкомпромісну позицію щодо захисту національних інтересів знають і підтримують українці. Адже колективна обструкція Ірини Фаріон розпочалася одразу після оприлюднення її відкритого листа Вікторові Януковичу (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013771/) та відкритого звернення до Верховної Ради України (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013833/). Для нас, націоналістів, вибір мішені українофобів є зрозумілим. Їхній намір – знищити сильних, щоб заламати слабодухих. А привід завжди знайдеться. Так, як це було 2004 року з виступом лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока на горі Яворина. І дарма, що Олег Тягнибок в усіх можливих судових інстанціях в Україні довів, що відеозапис його виступу на горі Яворина 2004 року було сфабриковано, українофоби далі лементують про нацизм та ксенофобію "Свободи". Така ж ситуація складається й навколо цькування Ірини Фаріон.

Розгортання регіоналами скандалу на кшталт "Яворина-2" навколо акції "Утверджуймо державну мову!", яку проводила "Свобода" у львівському дитячому садку N67, – це лише пролог до масового наступу кремлівських яничарів на все українське. На жаль, всі мовчать, ніби не помічають масових порушень мовного законодавства, тотальної інформаційної окупації, зрештою, шаленої денаціоналізації наших дітей, коли ровесники Незалежності, як додаток до права голосувати, отримують чужу, накинуту окупантами, мову.

Хіба для когось секрет, що в будь-якому так званому "українському" дитячому садочку Києва і далі практично по всій державі україномовна дитина потрапляє під шалений вал русифікації. Але цього мало, тепер московські яничари намагаються зробити кримінальним злочином право захистити своїх дітей від російської окупації. Не дивно, що приводом для оголошення війни українофоби обрали акцію "Утверджуймо державну мову!" в дитячому садочку, бо саме у малих дітей, навіть у Львові чи Тернополі, вони прагнуть вирвати Україну з Душі. І скиглення про ранимі дитячі душі є облудним і наскрізь фальшивими. "Борцям з тоталітаризмом" радимо ще раз передивитися культовий для них фільм "Вбити Дракона" і звернути особливу увагу на останню сцену, винесену в епіграф. Мораль зрозуміла: вбити Дракона можливо, але полем битви має стати дитяча Душа, бо дорослі невиправно понівечені Драконом. І саме це робить "Свобода" своєю акцією "Утверджуймо державну мову!", яка відбувається у дитячих садках. Тому й озвався так голосно московський шовіністичний Дракон, тому й підспівують йому слабодухі. Але "Свобода", як лицар Ланселот, не піддається маніпуляціям, виходить на бій і твердо тримає меч. Меч Справедливості.

Проте з позицією українофобів усе зрозуміло. Викликає подив те, яким чином до ґвалту московських шовіністів приєднався сонм україномовних псевдопатріотів, "хрунів" та інших "дядьків отєчества чужого" (як їх влучно назвав Тарас Шевченко). Саме вони здійняли найбільший галас, що ВО "Свобода", а особливо Ірина Фаріон "не так", "не в тому місці", "не в той час" і "не тим способом", "дуже не толерантно" захищає український Дух та українську Душу. Бо для них, "хрунів", про любов до України можна лише говорити, плакатись на ситуацію, займати патріотичну позицію винятково на печі (згадайте ще Самійленкове з ХІХ століття: "кожна піч українська – фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти") і просити, просити, вічно просити. "Хруні" мовчать, коли в Павлограді українців звільняють з роботи за вживання української мови, "хруні" боязко дивляться в іншу сторону, коли ображають чи б'ють українців в Одесі і Криму, "хруні" спокійнісінько миряться з ґвалтуванням дітей в "Артеку" (очевидно, образ "тьоті Моті" об'єднує московських шовіністів і українських псевдопатріотів), "хруням" звично витирати плювки з обличчя. Але така ж звична справа для них – приєднуватися до українофобів і вкупі з ними, злагодженим хором засуджувати націоналістів, як у Шевченкового "Юродивого", написаного на основі реальних подій:

"Найшовсь-таки якийсь проява,

Якийсь дурний оригінал,

Що в морду затопив капрала,

Та ще й у церкві, і пропало,

Як на собаці.

Так-то так!

Найшовсь-таки один козак

Із міліона свинопасів,

Що царство все оголосив:

Сатрапа в морду затопив.

А ви, юродиві, тим часом,

Поки нездужає капрал,

Ви огласили юродивим

Святого лицаря!

Ми пам'ятаємо реакцію українських псевдопатріотів щодо чину Степана Бандери і націоналістів у 30-х роках ХХ століття. Але сьогодні, на пострах ворогам українська Нація гордо має ім'я Бандери, а його псевдопатріотичних "критиків" давно сточив шашіль небуття. Туди ж відправляться і сучасні орди українофобів та суголосних їм псевдопатріотів.

Те, що "грязь Москви" з Партії регіонів кинула рукавичку саме "свободівцям" і "Свободі" – не дивно, адже лише націоналістів вони панічно бояться. Ще перед другим туром виборів "Свобода" оголосила про перехід в національну опозицію. Ми готові до боротьби. Захищати Україну та українців – не наша забаганка, це наш обов'язок. Зберегти мову, донесену нам крізь віки русифікації та полонізації, – це заповіт дідів. З двох кремлівських кандидатів до влади прийшов агресивніший та відвертіший. Ну що ж. У Нації буде менше ілюзій. Попереду – велика боротьба і ми до неї готові.





Прес-служба Всеукраїнського об‘єднання «Свобода»

8067-441-46-01