«Відставка Лужкова – це ознака того, що кремлівська верхівка вже не є єдиною. Між Медвєдєвим і Путіним почалося відкрите протистояння. І Лужков став хоч і доволі вагомою, але все ж розмінною картою в їх грі. Моноліт кремлівської влади дав тріщину. Про це заявив Голова Київської міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Андрій Іллєнко у програмі «Велика політика» на телеканалі «Інтер» 1 жовтня 2010 року.

У виступі очільника Київської «Свободи» зокрема йшлося: «Українська влада мала б використати це протистояння у російській політичній верхівці на свою користь та активно втрутитися в московські політичні розборки. Сьогодні у Києві мало б вирішуватися, хто стане наступним президентом Росії. Згадаймо, як Москва використовувала нещодавній розкол у «помаранчевій» владі між Ющенком і Тимошенко.

Натомість режим, який панує сьогодні в Україні за своєю суттю є малоросійським та не здатен бути суб’єктом у цій політичній грі. Він є лише картою в руках кремлівських керівників, такою самою, як і щойно кинутий у відбій Лужков.

Але наша історія багата на приклади, коли українська еліта ефективно проводила «східну» політику. Взяти хоча б епізод з гетьманом Мазепою, який у 1689 році фактично розв'язав питання про те, хто стане наступним царем Московії, підійшовши до неї з відбірним козацьким загоном та використавши увесь свій дипломатичний потенціал та вплив. 

Або ще один приклад – похід гетьмана Сагайдачного на Москву 1618 року, який позбавив останню можливості вести імперіалістичну політику у Східній Європі на 30 років.

Отже, тільки активна і незалежна зовнішня політика дасть можливість Україні стати міжнародним суб’єктом. Нинішній режим прислужників Кремля на це не здатен, так само як і попередній режим «помаранчевих», який встиг прислужитися перед усіма».