Я вважаю, що Тягнибок був би найкращим президентом України. Як намагаються донести нам через усілякі мас-медіа, в п'ятірку найпопулярніших кандидатів на пост президента входять, окрім Тягнибока, ще: Ющенко, Тимошенко, Янукович, Яценюк. Тягнибок має ряд переваг. По-перше, Олег Ярославович - чудовий громадський діяч і дипломат, виховував у собі лідерські якості з юності, пройшов армію і добре тримає дисципліну. По-друге, він - щирий, впевнений в собі. По-третє, Тягнибок і його родина - віруючі, практикуючі християни. По-четверте, мережа україномовних знайомств і наявність політичної сили. Іншими словами, ми бачимо, хто будуть радниками та інвесторами, хто будуть в місцевих радах: це будемо ми з вами. По-п'яте, пора уже визнати УПА як українське військо часів другої світової війни, ОУН - як законодавчий орган 1929 - 1993 років, а Степана Бандеру - як українського президента в період 1944-54 рр. Адже, коли народжується держава, то не можна відкладати пологи на потім. І саме це є позицією Тягнибока і політичної сили, яку він очолює. Останнім часом багато говорять про кризу. А я процитую таку цікаву історію: «Криза настала по завершенні другого п'ятирічного терміну тріумвірату на початку 32 р. до н.е., коли прихильники Марка Антонія були обрані консулами, а Октавіан зажадав від Антонія скласти свої владні повноваження. Консули і більше трьохсот сенаторів виїхали з Італії і приєдналися до Антонія, однак Октавіан змусив дів-весталок анулювати заповіт Антонія й оприлюднити його з подіуму сенату. То був досить необдуманий документ, що підносив Клеопатру і всіх її дітей, породжених від Антонія і підбурив проти останнього суспільну думку. Спадкоємець Цезаря отримав можливість домогтися клятви в особистій вірності від усього народу Італії, що вимагали від нього стати вождем у війні. Усі західні провінції стали на його бік. Війна була оголошена особисто Клеопатрі, і 31 до н.е. Октавіан, укріпивши своє державне становище прийняттям консульства (протягом 32 до н.е. він залишався приватною особою), прийняв військове командування. У битві при Акції 2 вересня 31 до н.е. він завдав рішучої поразки об'єднаним арміям Марка Антонія і Клеопатри, що втекли до Єгипту. Ця звитяга зробила Октавіана повноправним господарем Римської держави». Різниця очевидна: Рим будував імперію, а ми – державу. Попробуймо знайти ще принаймні чотири відмінності між тими подіями, що відбувались перед початком нашої ери і нинішньою ситуацією в Україні. Так, на зміну Ющенкові може прийти Тягнибок – мудрий та освічений правитель. Історію варто знати, але й від теперішнього не відставати. Для Бога – усе, що робиться – процес творіння. А ми – учасники творіння.
