Львівська обласна рада вимагає від Президента зобов’язати посадових і службових осіб органів державної влади вживати українську мову як мову офіційного спілкування та припинити антиконституційну практику призначення на посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування осіб, які не володіють українською мовою. Про це йдеться у зверненні до Віктора Януковича щодо системних порушень конституційного статусу української мови як державної. Документ ухвалила Львівська обласна рада з ініціативи Ірини Фаріон 14 липня 2011 року.

У зверненні, зокрема, йдеться:

«Конституція України, п’ятнадцятиріччя з часу ухвалення якої ми відзначаємо 28 червня, підтвердила статус української мови як державної і в статті 10 Конституції України встановила:«Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Відповідно до статті 11, держава «сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури…». Саме державна мова є ключовим інструментом не лише консолідації, а й забезпечення політичної єдності суспільства і зміцнення державності.

Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99, яке тлумачить статтю 10 Конституції України, встановлює, що «українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо)…». У своєму рішенні Конституційний Суд України підкреслює, що статус української мови як державної повністю відповідає державотворчій ролі української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі та є однією з основ конституційного ладу в Україні.

Незважаючи на те, що Конституція України, як і Рішення Конституційного Суду України, є обов’язковими до виконання на всій території України, не припиняються замахи на фундаментальні положення Основного Закону. Передовсім це стосується державних посадовців найвищого рівня – Прем’єр-міністра України М. Азарова, Першого віце-прем’єр-міністра України А. Клюєва, Віце-прем’єр-міністра України Б. Колесникова, Першого заступника Глави Адміністрації Президента України І. Акімової, міністра внутрішніх справ А. Могильова, народних депутатів України та багатьох інших високорангових чиновників, які нехтують вимогами Конституції України і чинного законодавства. Попри те, що їхній обов’язок – вживати українську мову як мову офіційного спілкування під час виконання ними службових обов’язків, вони невиправдано використовують недержавну мову у публічній діяльності.

Це стосується і протиправних рішень, ухвалених деякими органами місцевої влади, зокрема, Запорізької та Луганської обласних рад, спрямованих на звуження сфери функціонування української мови, а також спроб русифікувати освітній і виховний процеси міністром Д. Табачником та деякими чиновниками на місцях, зокрема, в Києві, Одесі, Донецьку, Макіївці й інших містах. Дійшло до того, що офіційні веб-сайти Луганської обласної ради та Луганської міської ради функціонують тільки російською мовою, всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «ПроПорядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та спільному наказові Держкомтелерадіо і Держкомзв’язку від 25 листопада 2002 року № 327/225 «Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади».

Не сприяє шанобливому ставленню до державної мови як однієї з основ конституційного ладу в Україні і те, що Президент України та працівники його адміністрації не підтримують українськомовні засоби масової інформації, зокрема, проігнорували звернення Комітету захисту українських журналістів щодо встановлення Дня українськомовної преси, натомість патронували проведення в Україні конгресу Всесвітньої асоціації російськомовної преси. Як аргументи для виправдання такої ситуації використовуються необґрунтовані твердження, що, мовляв, «так історично склалося і таким, відповідно, є попит і пропозиція». Якщо при цьому не пояснювати, як воно так склалося, яким терором і насильством щодо державотворчої нації досягався подібний «попит», тоді це, щонайменше, лукавство. Бо ж вважати нормальною ситуацію, за якої наклади українськомовних газет ледь перевищують 30 відсотків, а українськомовних журналів – 10 відсотків, може лише колоніальна адміністрація.

Така позиція представників найвищих щаблів державної влади заохочує державних службовців середньої та нижчої ланок, посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування свідомопорушувати статтю 10 Конституції України та цілеспрямовано спотворювати її тлумачення з метою запровадження російської мови замість державної.

Висловлюючи нашу глибоку стурбованість таким ставленням чинної влади до державної мови в Україні, ми наголошуємо на тому, що Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина зобов’язаний не допустити нівелювання статусу української мови і підриву державності України.

З огляду на викладене вимагаємо:

1) забезпечити додержання конституційних гарантій щодо всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

2) зобов’язати посадових і службових осіб органів державної влади вживати українську мову як мову офіційного спілкування;

3) припинити антиконституційну практику призначення на посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування осіб, які не володіють українською мовою;

4) вважати посадових і службових осіб органів державної влади, які під час виконання службових обов'язків нехтують вимогами положення частини першої статті 10 Конституції України, такими, що не відповідають займаній посаді;

5) забезпечити приведення рішень органів місцевого самоврядування з питань використання державної мови у відповідність до Конституції і чинного законодавства;

6) забезпечити право громадян на всій території України на одержання інформації українською мовою через вироблення механізмів підтримки українськомовних газет і журналів».