Для Українців війна розпочалася не 22 червня 1941-го, а значно раніше – 1918 року, коли орда з Півночі порушила наші кордони й розпочала окупацію нашої держави. Тому війна для нас не закінчилася 9 травня 1945 року. Й не тільки тому, що ще гриміли залпи Другої світової, ще бомбардували Хіросіму й Нагасакі. До серпня 1945 року на планеті лилася кров. А у нас, в Україні, вона лилася і 1946–49 років. Для нас День перемоги й день закінчення війни – 24 серпня 1991 року, коли ми нарешті відродили свою незалежність. Тому не допустімо фальсифікації історії, реабілітації сталінізму й очорнення наших героїв! Про це 21 червня 2013 року заявив народний депутат України свободівець Юрій Михальчишин у відповідь на заклик Партії регіонів відзначити «вєлікіх пабєдітєлєй» та засудити Героїв, які боролися за незалежність України.

На початку пленарного засідання усі присутні в сесійні залі підвелися, аби вшанувати загиблих у війні, один з епізодів якої розпочався 22 червня 1941 року. Водночас свободівець Юрій Михальчишин наголосив, що спроби Партії регіонів реабілітувати сталінізм та вкорінити в Україні окупаційний термін «вєлікая атєчєствєнная вайна» – це відверта фальсифікація історії, якої не можна допустити: «Нагадую, що держава, за якою так багато хто ностальгує у цій залі, була союзником нацистської Німеччини. Нацисти й комуністи проводили спільні паради у Бресті й Вільнюсі. Вони на всю Європу хотіли провести спільний парад, але не вдалося».

«Нагадую всім українцям: для нас війна почалася не 22 червня 1941-го, а значно раніше –1918 року, коли орда з Півночі порушила наші кордони й розпочала окупацію нашої держави. Хлопці, які вперше зустріли цю орду під Крутами, – справжні Герої України, а не вигадані герої так званої «вєлікай атєчєствєннай вайни».

Та й саме поняття «вєлікая атєчєствєнная» – це пропагандистська вигадка Сталіна, Щербакова  і совєцького агітпропу. Охоплені жагою завоювати весь світ, вони закликали: «пралєтарії всєх стран аб’єдіняйтєсь». А Маркс наголошував: у пролетарів немає батьківщини, тож вони взялися викорінювати й поняття національности. Та коли їм припекло, коли прийшли німецькі танки Гудеріана, Гота, Клейста, – вони розповідали і про «атєчєства», і про те, що вони мають національність.

Наголошую: війна для українців не закінчилася 9 травня 1945 року. Й не тільки тому, що ще гриміли залпи Другої світової, ще бомбардували Хіросіму й Нагасакі і до серпня 1945-го року на планеті лилася кров. А у нас, в Україні, кров лилася і в 1946 –49 роках. І наш День перемоги й день закінчення війни – 24 серпня 1991 року, коли ми нарешті відродили свою незалежність. Тож не допустімо фальсифікації історії, реабілітації сталінізму, очорнення наших героїв!» – закликав Юрій Михальчишин.