Юрій Іллєнко

Після тотальної поразки на Терновому Полі хтось дуже боїться Тягнибока. Так боїться, що ґвалт не вщухає на всіх каналах телебачення, рейвах вирує на всіх хвилях радіо, галас зчинився на всіх шпальтах масмедійного інформаційного простору України. І Російської Федерації теж. Навіть Європи. Боялись і раніше, до битви на Терновому Полі, в якій ВО Свобода розгромила вщент, здавалось, до нині непереможну олігархічну антиукраїнську владу. Виборець в Тернополі поставив корумпованій олігархічній владі діагноз – колапс – гостра судинна недостатність, катастрофічна втрата довіри виборців. З таким діагнозом довго не живуть. Можна протриматися кілька місяців в реанімації на штучному кровопостачанні піартехнологів, і то - в стані перманентної агонії.

Раптом ґвалт вщух. Від власників інформаційного простору пройшла вказівка всім без вийнятку модераторам всіх телешоу і всім ведучим радіопрограм: слова "Всеукраїнське Об’єднання „Свобода" і "Олег Тягнибок" - не говорити. Вивести ті слова в зону замовчування. Всім інститутам соціальних опитувань не ставити ВО "Свобода" і Олега Тягнибока у списки опитувань, за принципом - якщо тебе немає в запиті, то тебе не буде і в відповіді. Після приголомшливої перемоги в Тернополі раптом рейтинг ВО "Свободи" і Олега Тягнибок зник з досліджень соціологів, ніби такого явища, як стрімке зростання рейтингу ВО "Свободи" на тлі такого ж стрімкого падіння рейтингів всіх інших парламентських партій і блоків в природі не існує.

Чому результати виборів в Тернополі так перелякали олігархічно-корумповану владу? Тому що саме вибори в Тернополі стали реальним і гранично переконливим доказом динаміки зростання рейтингу ВО "Свобода". Тому й прийшла вказівка зняти ВО "Свобода" з усіх списків опитування, аби не наразитися на ще більш вражаючу динаміку зростання її рейтингу по всій Україні.

Щоправда, на виборах до обласної ради в Тернополі нокаут-удар посткомуністичній номенклатурі, від коренів скорумпованій псевдоеліті, нанесла не сама "Свобода" – це зробили виборці, українці, бо нарешті усвідомили, що своїм голосуванням справді можуть формувати свою владу. В Тернополі ВО "Свобода" поховала з музикою головний піарівський забобон, що ніби націоналісти не прохідні у владу. Тернопіль став наочним уроком для всієї України, яким чином виборці можуть використати виборчий бюлетень як інструмент люстрації. Використати як хірургічний скальпель, яким можна вирізати з живого тіла ракову пухлину корумпованої олігархічної влади мародерів. Не дуже зрозуміле слово люстрація насправді означає висвітлення, виведення на чисту воду всього того, що, паразитує на популярних патріотичних гаслах, підступно, послідовно і жорстко діє лише в своїх шкурних олігархічних інтересах, руйнує економіку держави, грабуючи її трудівників, гноблячи і паплюжачи її історію й культуру, врешті-решт, спрямовуючи весь грошовий кровообіг держави у власні бездонні кишені. Олігархи можновладці тільки таким способом, захоплюючи всю владу (виконавчу, законодавчу, судову, інформаційну) в свої руки, можуть нагромаджувати свої позахмарні мільярдні прибутки, а тим самим укріплювати свою непохитну владу (вони в це вірять), піраміди награбованого в нас капіталу, владу таких шалених грошей, на які можна купувати геть усе – це їхній символ віри і алгоритм дії. Уряди, Парламенти, Президентів, Прокурорів, Всі Суди і, навіть, сам Судний День. Помиляються. Судний День для них незворотньо наближається. Судний день для чинної сьогодні в Україні влади, корумпованої псевдоеліти – вибори. Не має значення - чергові, чи позачергові. Бо полуда з очей виборців осипається з кожною хвилиною мародерського господарювання в Україні трьох кримінально-олігархічних кланів – Донецького, Печерського і Дніпропетровського. Осипається, злітає як осіннє листя, полуда брехні, блюзнірських обіцянок, брудних піартехнологій і навішування мерзенних ярликів на чесних українців.

Мине зовсім небагато часу і відлік новітньої політичної історії будуть вести від перемоги на Терновому Полі. Тут точка неповернення до радянської імперії, тут - початок зміни влади олігархічної, корумпованої, посткомуністичної еліти на владу українського народу, початок кардинальної зміни політичного устрою. Тернопіль - як перший зсув української лавини, що нависала над всією країною. Лавини, що змиє, зітре з лиця землі всю посткомуністичну нечисть. В Тернополі відбувся лише перший акт люстрації бюлетенями виборців. Тому правильно ставити питання треба не "Хто боїться Олега Тягнибока?", а - "Хто боїться українців в Україні?" Хто боїться українців в Україні?

Аби краще зрозуміти, хто і чому боїться українців в Україні, пригадаймо коротко, як сталося так, що українців в Україні позбавлено права вирішувати своє майбутнє, позбавлено всякої влади, хоча за Конституцією вся влада належить народові.

Коли завалилася радянська система, то соціально-політичний устрій України сформували з її уламків, з того, що було під руками. А під руками було: компартійна номенклатура в асортименті, комсомольські спритні пройдисвіти, корпус червоних директорів, всюдисущі кадрові кадебісти. Вся ця шобла миттєво перефарбувалася на вимогу "демократизації суспільства" на "борців за права людини" і всі як один стали "українськими патріотами" - „фарбованими лисами", як писав Франко. Навіть дехто заговорив українською мовою. І заплів русу косу до пояса. Вся ця пострадянська так звана "нова українська еліта", через свою господарську недолугість не спромоглася самостійно захопити багатства країни, тому скористалася кримінальною елітою – "ворами в законі", які, об’єднавшись з номенклатурою, блискавично здійснили перший етап на дикому ринку – первинне накопичення капіталу, відоме в народі як "прихватизація" в супроводі автоматних черг, вибухів гранат і контрольних пострілів в потилицю. "По фені", тобто мовою "ворів в законі", це називається "дерібан", або первісне накопичення капіталів. Нова компартійно-кримінальна "еліта" роздерибанила Україну за декілька років. Так сформувалися в Україні три основних конкурентних кримінально-олігархічних клани – Донецький, Печерський і Дніпропетровський. Олігархічно-кримінальні клани водночас із кримінальним дерибаном почали бурхливу процедуру окозамилювання, аби приховати свою кримінальну суть. Заходилися будувати красиві ефектні декорації незалежності – різнокольорові партії, "ліберальну економіку", "найнепідкупніші" суди в світі, право людини бомжувати, "свободу слова" для німих, нічну Конституцію і конституційну реформу, яка перекреслила Конституцію, "прозорі вибори" без вибору тощо. Щоб декорація була переконливішою, її треба постійно оновлювати, підмальовувати, додавати різні піротехнічні ефекти, щоб відволікти увагу від того, що відбувається за лаштунками. А за лаштунками відбувалося те що забезпечувало кримінально-олігархічним кланам безкарність: тотальна окупація інформаційного простору плюс перехресна корупція всіх гілок влади

Сьогодні в великому світі, впакованому в телевізійну скриньку, все відбувається через засоби інформації. Хто володіє інформацією, і засобами маніпуляції інформацією, той володіє світом. Хто володіє інформаційним простором, той володіє абсолютною владою в країні. Власники інформаційного простору – це новітні диктатори. Телевізійну скриньку перетворено на труну, в яку покладено труп правди. Хто повстане проти окупанта інформаційного простору України, того буде знищено в тому ж таки інформаційному просторі, стерто на порох брехнею, наклепами, фальсифікаціями і несамовитим звинуваченням у злочинах, яких не було і не могло бути. У викривленому інформаційному просторі достатньо наліпити на кришталево чисту людину ярлик "злочинця", "ворога", "зрадника" і "фашиста", і тій людині буде непереливки. Проти окупації інформаційного простору України і проти брудних маніпуляцій в інформаційному просторі повстала „Свобода" на чолі з Олегом Тягнибоком. Ґвалт довкола Олега Тягнибока здіймають, бо він уже десять років поспіль уособлює реально присутню в політиці України українську новітню націоналістичну силу, що міцнішає кожного разу, коли проти неї з різних сторін вчиняють інформаційні провокації. Завдяки тому новітній націоналізм лише міцніше ґартується і щільніше гуртується. Олег Тягнибок сьогодні чи не єдиний справді ідеологічний політик, який може очолити визвольну боротьбу українців проти корумпованої олігархічної влади посткомуністичної еліти на теренах України. В Тернополі Олег Тягнибок очолив ту очищувальну лавину, що вже зрушила. Лавину зупинити не дано нікому. Тому вони і бояться Олега Тягнибока. Тому вони оскаженіло оббріхують Олега Тягнибока, його побратимів-свободівців, та їхню „Програму захисту українців" – реальну програму виходу з політичної кризи, а, отже, й з економічної, - і вперто замовчують свободівський проект „Конституції України" – фундамент могутньої держави України.

Натомість, роздмухують жупел – Олег Тягнибок "знищить всіх жидів і москалів в Україні, бо він їх ненавидить".

Хто і для чого роздмухує жупели?

Що таке жупел, скажу для тих, хто призабув, або не знає: жупел - це, за уявленням християн, кипляча смола у пеклі для покарання грішників.

Жупел № 1. "Жиди і москалі, яких тероризує Олег Тягнибок". Цей жупел, старий як світ Божий, витягають вороги українців, коли нема чим крити. Жупел-коктейль з "жидів і москалів" давно википів, давно холодний, як небіжчик у морзі. Давно вже не актуальний. Але його постійно підігрівають своїм штучним отруйним диханням володарі-окупанти інформаційного простору України за принципом - на злодієві шапка горить.

І все ж, хто такі „жиди і москалі", хоча б і в історичному дискурсі. Жиди – європейська назва семітського етносу, розсіяного серед корінних етносів Європи. В Польщі вони називалися і досі називаються жидами, в Російській Імперії – жидами, навіть було окреслено смугу, де вони мали право селитися, переважно на території сучасної України. Твори класиків російської, польської і української літератури рясніють словом „жид". Навіть є всесвітньо відомий письменник Андрі Жид. Жодних образ і національної дискримінації в слові „жид" нема в жодній європейській мові. Образу в слові "жид" угледіли жидобільшовики, які й заборонили вживати це слово і запровадили в двадцятих роках минулого століття в більшовицькій імперії з ініціативи Троцького-Бронштейна слово "єврей". Волинь, Галичина і взагалі всі землі за Збручем досі користуються цим етнонімом без будь-якої образливої конотації. Саме в цьому контексті вжив слово „жиди" Олег Тягнибок на горі Яворина на місці загибелі своїх побратимів з УПА від рук карального загону енкеведистів так званих „стрибків" (істребітєлєй – рос.). Бо на захід від Збруча це слово досі вживають.

З „москалями" ще простіше. До того, як „москалі" вкрали в Київської Русі етнонім "Русь", були вони геть усі москалями. І ні на кого не ображалися. Москалі вони від назви їхнього стольного граду Москва на річці Москва – Гнила Вода в перекладі з місцевої угро-фінської говірки. На всіх картах у всіх міжнародних документах до кінця 17 століття були вони Московією і московітами, а в українському прочитанні – москалями. Скажіть мені, яка образа, або навіть натяк на ксенофобію може бути в слові "москаль". "Кацап" – інша річ, тут дійсно порівняння з цапом, козлом, якщо російською, дослівно - как цап, з борідкою. Це виникло як антитеза образі - хохол - це той, хто з чубом (оселедцем). Це приклад здорового народного гумору, як з боку кацапів, так і з боку хохлів.

Так от, повторюю, - перший гучний ґвалт підняли після виступу Олега Тягнибок на горі Яворина, на місці знищення вояків УПА підстаршинської школи Оленів. Один з провідних телеканалів окупованого інформаційного простору змонтував чорну піар-страшилку з виступу Олега та його слів про жидів і москалів, які належали до складу кадебістського загону „стрибків" (по-москальському – истребітєлєй). Олег Тягнибок подав позов до суду і всі шість процесів виграв. Олега Тягнибока за це виключили з фракції „Наша Україна", яка за своїм складом була майже ідентичною до складу загону „стрибків" на горі Яворина.

Щодо тих, хто захвилювався, що буде з ними, коли переможе Олег Тягнибок, то, заради Господа Бога, не хвилюйтеся, все буде в межах українського Закону. І лише Закону, на відміну від сьогоднішнього беззаконня. Якщо ви, етнічний єврей або росіянин, живете в Україні, сповідуєте її культуру, живете за її Законами, знаєте, шануєте і користуєтесь українською мовою, вважаєте себе громадянином України і маєте український паспорт, працюєте на добробут України і на свій власний добробут – вам нічого боятися. Живіть і процвітайте поруч з нами - етнічними українцями.

Але. Якщо ви прагнете приєднати Україну до якоїсь сусідньої держави, або розколоти її зсередини на дві, чи три ворожі частини, якщо ви постійно підігріваєте сепаратистські настрої в суспільстві, якщо ви встановлюєте на нашій українській землі пам’ятники її лютим ворогам, якщо в вашій кишені один чи два паспорти іноземних держав, або ви купили собі на базарі українській паспорт і на цій підставі захопили робоче місце, яке вам не належить, якщо ви нехтуєте українську мову і намагаєтеся запровадити замість української мови якусь іншу, як державну, то вам, коли переможе Олег Тягнибок, прийдеться відповідати перед українським Законом.

Ще раз повторюю – перед Законом. Бо ВО "Свобода" у своєму проекті „Конституції України" і в партійній „Програмі захисту українців" задекларувала, що ми будемо будувати Велику Україну, в якій всі її рівні за правами громадяни будуть підкорятися лише Закону, а не волі диктатора. Це стосується і Президента, і Прем’єр-Міністра, Прокурора, Верховного Судді, Олігарха, Гауляйтера інформаційного простору, чи всемогутнього „Вора в законі".

Жупел № 2. "Радикалізм". "Радикалізм" – слово, лячне для тих, кому воно незрозуміле. Коли Олега Тягнибока і ВО "Свобода" звинувачують в радикалізмі, то насправді роблять комплімент. Слово "радикальний" походить з латині від слова "корінний". Радикал - це той, хто схильний до рішучих, ефективних дій. Скажіть мені, будь ласка, а як боротися з кризою, зокрема з політичною кризою, яку спровокував лібералізм? Боротися можна лише радикальними методами. Ці методи викладено в „Програмі захисту українців" ВО "Свобода". Перший і найрадикальніший крок до всіх реформ - це докорінна зміна правлячих еліт механізмом люстрації, яку проведуть самі виборці. Цей механізм частково і дуже успішно застосували українці на виборах до Тернопільської обласної ради. На відміну від інших політичних сил, ВО "Свобода" зробила радикальний жест – оприлюднила свій відкритий список кандидатів в депутати облради. Всі лише говорять про відкриті списки, а ВО "Свобода" надрукувала фото і вичерпну інформацію про кожного з перших двадцяти кандидатів в газеті „Твердиня Свободи" (за 14.02.2009) тиражем 20 000 примірників і розповсюдила це видання в кожному селі області, донесла до кожної виборчої дільниці. Тобто кожному виборцеві чесно розповіли про тих людей, за яких виборець схоче чи не схоче віддати свій голос. Це був радикальний крок до створення відкритих списків. Виборець зреагував відповідно, коли побачив, що наші кандидати – духовно і кровно близькі йому люди. Радикалізм сьогодні визрів не серед політичних сил, а серед виборців. І виборець шукає адекватного відгуку в радикальних пропозиціях політиків. Тому радикалізм Олега Тягнибока є лише коректною відповіддю на виклик українського виборця.

Жупел № 3. "Поява "Свободи" на політичній мапі України означає її розкол". Ну, це вже взагалі ні в тин, ні в ворота. Тобто „Програма захисту українців" розколює Україну? Мабуть ті, хто роздмухує цей маразматичний жупел, мають на увазі якусь свою, геть інакшу Україну, колонію Кремля, Україну п’ятої колони – грязі Москви. Якщо йдеться про таку Україну, то її, безумовно, треба не розколоти, а об’єднати на основі любові до української України, на базі національної ідеї, засобами націоналізму, тобто пробудженням любові до свого рідного, яку так старанно вколисували окупанти протягом довгих років колоніального рабства.

Жупел № 4. Фашизм. Слово "фашизм" зарясніло на шпальтах газет, як гнійні висипи віспи на обличчі хворого. Преса таки хвора. Смертельно. Бо куплена. В той час, коли знедолені українці змушені продавати свої нирки, зажерлива преса радо продала душу окупантові. Окупант наказав, пишіть – "Олег Тягнибок – фашист". Преса пише, Наприклад газета "2000" №12 (454) від 20-26 березня 2009: "ИЗ ГАЛИЦИИ С ФАШИСТСКИМ ПРИВЕТОМ" на кольоровому портреті Олега Тягнибока. Або гаряча цитата зі слів професора НАУКМА пана Гараня: "Фюрер" Тягнибок". Ганна Герман аж закричала, аж зайшлася небога на програмі в Савіка Шустера про ніби "фашистську" партію ВО "Свобода". Більше цитат подавати немає сенсу, вони вже цілком засмітили інформаційний простір. Мета розповсюджувачів цього сміття дуже підступна. Повірити – ніхто не повірить, але в підсвідомості щось залишиться. Те "щось" може зупинити руку, яка вже простягнулася підтримати українця, тобто Олега Тягнибока. Це як з анафемою Мазепі. Людині, яка своїм коштом збудувала 12 церков, своїм коштом утримувала монастирі, школи і Києво-Могилянський Колеґіум, подарувала срібний з золотом антимінс церкві Гробу Господнього в Ієрусалимі (він там і досі є), і такій вірній людині розбещений цар-садомазохіст оголосив анафему. Як то кажуть – з хворої голови на здорову. Фашизму на Україні нема. Нема жодної фашистської організації. Але запит на фашизм в зубожілому суспільстві вже з’явився. Цей запит створила олігархічно-кримінальна влада, виживши українця-хлібороба з його землі, вигнавши в світи на заробітки найпрацездатніших українців, (щось на кшталт розкуркулення і виселення напередодні більшовицького голодомору), зорганізувавши нечувані мільярдні прибутки кримінальним олігархам і, водночас, викинувши в голодну смерть мільйони безробітних, які створили ті мільярди для тих олігархів-окупантів. Саме так створюються передумови для фашизму в суспільстві, а зовсім не Олег Тягнибок прийшов з „Галиции с фашистским приветом". З цим „приветом" прийшов власник газети "2000" пан М., який свого часу посприяв смерті Стуса в мордовських таборах, а тепер хоче заплямувати Олега Тягнибока звинуваченням у "фашизмі" (прийшло повідомлення, що пан М. збирається балотуватися в Президенти України). Слово "фашизм" обернулося на політичний жупел і втратило свій первинний сенс. У "фашизмі" "Свободу" звинувачують здебільшого комуністи та їхні посткомуністичні мутанти. Головна мета фашизму, – якщо звернутися до комуністичного словника іноземних слів Академії наук УРСР за 1974 рік, тобто до їхнього більшовицького трактування фашизму – це зберегти панування олігархічно-кримінальних монополій... знищити усякі свободи... придушити робітничий і національно визвольний рухи... а виникає фашизм саме в період загострення криз і завдяки кризам, які провокують соціальні напруження в суспільстві. Якщо кризу створив Олег Тягнибок, якщо Олег Тягнибок хоче зберегти панування олігархічно-кримінальних кланів, якщо Олег Тягнибок прагне придушити національно-визвольний рух українців проти окупантів, – тоді має рацію українофобська газета "2000". Але все навпаки – Олег Тягнибок прагне припинити окупацію інформаційного простору України, Олег Тягнибок всіма силами бореться проти панування в Україні олігархічно-кримінальних кланів, Олег Тягнибок сьогодні очолює справді національно-визвольний рух українців проти гнобителів української історії і всіх складових української культури – духовної, аграрної, військової, економічної, і головне – мови як носія тієї величної культури. Олег Тягнибок вийшов на герць зі, здавалося, непереможною силою кримінально- олігархічних кланів, і переміг... на Терновому Полі.

Святий обов’язок всіх українців стати пліч-о-пліч з Олегом Тягнибоком в тій запеклій борні за самих себе, за свої права на щасливе життя на своїй Богом даній землі.

Я став.

P.S. Написав статтю одразу по виборах в Тернополі, два дні дав їй відлежатися, перечитав свіжим оком, побачив - не застаріла. Навпаки, з кожним днем набуває актуальності. Трохи дописав і знову сховав в комп’ютері. Через тиждень перечитав знов - бачу – в інформпросторі з виляском лопотить крилами нова піар качка: - обираємо Нові Обличчя! Старі обличчя геть набридли всім до оскомини. Це правда. Нові обличчя – це ж чудово! Нові обличчя – це свіжа кров в тілі, з якого виссали всю кров старі обличчя. Це клас! Хто вони - ті нові обличчя? Читаю і очам своїм не вірю: якби у виборах в Тернополі брав участь Яценюк, то він би переміг усіх! Але ж він не брав участі у виборах! Його там й близько не було, а піаршулери записали його в переможці. Якщо Яценюк – Нове Обличчя, то хто ж тоді десять років поспіль перескакував з Кримського Міністерства фінансів Кучми-Грача, в Міністерство Закордонних Справ Януковича, в Секретаріат Президента, в Губернатори Одещини, потім в Нацбанк Ющенка, звідти в Мінфін Юлії Володимирівни Грігян, і аж у крісло Спікера Верховної Ради. Перескакував він з такою швидкістю, що я заплутався в послідовності тих стрибків і високих державних посад. Скакало Нове Обличчя з однієї найвищої посади в державі на іншу, як кролик. (Не плутати з таким же новим обличчям Зайця. Заєць скакав по тирлу Верховної Ради плющевого періоду). За неповний рік Нове Обличчя перегризло всі крісла коаліції і опозиції у Верховній Раді так, що навіть досвідчене Старе Обличчя не спроможне нічого відремонтувати, полагодити. А Нове Обличчя вже намилилося скакнути в Президенти. Точно, як кролик – білий і пухнастий. І стрибучий. І головне зовсім з Новим Обличчям. Обличчя нове, а зуби старі, надійні – перегризе і ніжки президентського крісла за рік часу на тирсу, не сумнівайтеся. В нього он який досвід! За десять років перегриз на порох три міністерських крісла, сейф нацбанку, трон спікера і всі меблі в Секретаріаті Президента.

Таки, панове, криза жанру в олігархів-корумпантів, якщо вони випускають на президентські перегони білого і пухнастого з Новим, але до болю знайомим, Обличчям.

Таки боїться влада свого народу. Боїться українців. Боїться СВОБОДИ.

Вже приготувався відправити статтю в газету, коли хтось підкинув мені в поштову скриньку журнал „Тиждень" №13 з портретом Олега Тягнибок на обкладинці. Мені портрет сподобався, динамічна рішучість в кожній рисі обличчя. Рішучість довести національну ідею до перемоги. Так виглядають справжні лідери - молоде, інтелектуальне, здорове нове обличчя, сповнене віри і відваги. Але тексти в журналі... Сьогодні, чомусь пішла така мода в масмедійному просторі, кожен кавалок гівна з-під тину пнеться виступати від імені загальнолюдської інтелектуальної каналізації. Така нехитра думка засіла мені в голові після прочитання серії статей з Інтернет каналізації на тему: - Тягнибок – це любов? Так, підпанки з попід тину, затямте, Тягнибок - це любов!, але не про вас. І не побивайтеся так, бідолашні редактори і власники інтелектуальної каналізації, на вас любові в Тягнибока все одно не вистачить, для вас в нього є інше. Те, на що ви заслуговуєте. Санепідемстанція.